Вiтаємо Вас на сайтi Нікопольського училища КДПУ.
Ти – науки палац золотий,
Й господарі в ньому – це ми,
Сильні духом народ молодий,
Що науку несе між людьми.

80-річна історія Нікопольського училища Криворізького державного педагогічного університету розпочалася в далекому 1925 році. За рішенням Народного Комісаріату освіти УРСР Криворізькі вищі курси були реорганізовані в педагогічний технікум, місцем розташування якого було визначено м. Нікополь, де Нікопольський педтехнікум і почав свій перший 1925-1926 навчальний рік.
Педтехнікум відігравав важливу роль у громадському і культурно-освітньому житті регіону: готував кадри для всієї України, надавав методичну допомогу всім школам Криворізького округу. Навчальний заклад зростав, міцнів, розростався.
Повсякденна праця колективу – це вічне горіння, це місія, творчість, це покликання, вища категорія людського призначення на землі. І якщо запитати в чому секрет успіху такої життєдайної енергії, великого творчого потенціалу, наснаги та вміння педагогічного колективу, - то це і історичне минуле, і бурхливе сьогодення, що допомагають осмислити сенс життя.
Героїчні сторінки в історію педучилища вписали Носаль Є.І. – Герой Радянського Союзу, загинула в роки Великої Вітчизняної війни; Мироненко О.М.- воїн-інтернаціоналіст, нагороджений орденом Червоної Зірки, загинув в Афганістані.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1997 р. за №526 «Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних навчальних закладів» і за наказом Міністерства освіти України №218 від 20.06.1997р. педагогічне училище стало структурним підрозділом Криворізького державного педагогічного інституту, а згодом університету, що ще більше підвищило його професійний рейтинг завдяки ступеневій освіті.
Змінилася назва Нікопольського педагогічного училища, його структура, але незмінним залишилося призначення цього одного з найстаріших педагогічних закладів України - готувати фахівців для народної освіти, висококваліфікованих учителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів . „Від творчого викладача – до творчого студента” – таке кредо кожного педагога Нікопольського училища Криворізького державного педагогічного університету.



ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПЕДУЧИЛИЩА
(1925-1941)


Історія Нікопольського педагогічного училища почалася влітку 1925 року. За рішенням Народного Комісаріату освіти УРСР Криворізькі вищі педагогічні курси були реорганізовані в педагогічний технікум. Місцем його розташування було визначено м. Нікополь, де Нікопольський педтехнікум і почав свій перший 1925/26 навчальний рік. Розмістився педтехнікум у красивому двоповерховому бу¬динку наберезі Дніпра, біля ринку. До 1917 року цей будинок належав купцям Тимофєєвим, потім тут була семикласна гімназія, після революції - Комісаріатська трудова школа № 5, зараз - майстерня по ремонту взуття.
З Кривого Рога прибуло близько 100 студентів І, II, III курсів. Під гуртожиток і квартири викладачів виділили приміщення в Телеграфному провулку №1,2 та по вул. Катеринославській №1,13,15

З Кривого Рога до Нікополя перебазувалися навчальні кабінети математики та фізики, хімії та природознавства, прекрасна бібліотека, перевезли різне навчальне обладнання, методичний та дидактичний матеріали. Першим директором Нікопольського педтехнікуму було призначено Г. М. Руденка, який до того працював завідуючим Криворізьким окружним відділом народної освіти. Нікополь входив до складу Криворізького округу Катеринославської губернії.
В центрі міста, від колишнього ринку «Шопи» до теперішнього готелю «Родина»: гастрономи, бакалія, м'ясні, молочні, борошняні, рибні, фруктові, кондитерські, тканини, взуття, одяг, господарчі товари, галантерейні, посудні, ювелірні. Крім магазинів, працювало багато буфетів, дрібних приватних лавок, які торгували різноманітними й необхідними товарами та харчами. Рибу продавали рано-вранці на причалах Дніпра по 4-5 копійок за черпак (щука, окунь, судак, сом, короп, лящ...). Прикрасою Нікополя, звичайно, був Дніпро, з його численними пристанями, човниковими станціями, купальнями, пляжами, набережними.
Відроджувалося культурне життя міста. Працював «Народний дім» (теперішній міський Будинок культури), де ставилися спектаклі місцевих та заїжджих артистів. У репертуарі були І. П. Котляревський та М. В. Лисенко з «Наталкою Полтавкою», Гулак-Артемовський з «Запорожцем за Дунаєм», М. Л. Кропивницький. Пізніше «Народний дім» перетворили в кінотеатр ім. Леніна, де багато років розпорядницями були відомі сестри Юрочкіни. Перед початком кіносеансів грав естрадний оркестр, виступали співачки, на фортепіано акомпанувала А. Д. Шилова.

Улюбленим місцем відпочинку нікопольців був міський сад (зараз парк ім. О. С. Пушкіна). Тут були затишні тіньові алеї, доріжки посипалися свіжим піском і поливалися водою, розкішні дерева та чагарники, клумби з запашними квітами, водограї, альтанки, багато зручних лавочок, (які ніхто ніколи не ламав) з краєвидами на Дніпро - все для відпочинку людей. У саду працювали танцювальний майданчик, літня естрада, більярдна, ресторан, буфети, пивні ларки, газвода, морозиво, гойдалки. На естраді постійно грав духовий або естрадний оркестри із місцевих музикантів-аматорів. Вечорами міський сад заповнювався відпочиваючою публікою. У дні свят влаштовувалися великі гуляння з фейєрверком, музикою, катанням на човнах.
Нікополь мав непогані зв'язки з іншими містами та регіонами. Залізниця поєднувала з Кривим Рогом і Запоріжжям. Водний шлях по Дніпру зв'язував місто з Запоріжжям, Херсоном, Миколаєвом, Одесою. Велике значення мав у той час гужовий транспорт: підводи, брички, гарби, фаетони. Тяглова сила - коні та воли. Все більшого значення набували шахти по добуванню марганцевої руди в Нікопольському регіоні. Багато нікопольців працювали на шахтах.

На початку 20-х років у країні реорганізовувалась освіта. Колишні церковно-приходські школи стали початковими, гімназія та міські училища перетворилися в семирічні трудові школи... У 1926, 1927, 1928 роках відбувалися перші випуски народних учителів Нікопольського педагогічного технікуму, приблизно по 30-40 випускників щорічно.
У 1928, 1929 роках директором педтехнікуму працював К. П. Жагар, досвідчений організатор і педагог. Він викладав історичний та діалектичний матеріалізм. Користувався авторитетом у педколективі та серед громадськості міста. Завучем працював П. А. Гавриленко, він же викладав музику, співи, керував хором, був самодіяльним композитором, а також радіолюбителем. Прекрасний хор Нікопольського педтехнікуму був дуже популярним і відомим у всій окрузі.
На той час уже сформувався стабільний і сильний педагогічний колектив. Історія зберегла пам'ять про перших викладачів-педагогів технікуму та їх імена: В. Й. Аврамов - викладач української філології, 3. П. Кушка - математики, А. Н. Зеліксон - фізики, В. С. Калініченко - педагогіки, А. І. Мазанкова - психології, Г. С. Шапошніков - краєзнавства, І. П. Сидоренко - природознавства, А. І. Аніхнова - праці, В. I. Сичов та А. І. Джига - викладачі фізвиховання (у роки Великої Вітчизняної війни стали генералами), Євтушенко - малювання, Чернов - військової підготовки. Сучасники згадують, що перші викладачі Нікопольського педтехнікуму були людьми високої культури, освіченими, добре знали історію, українську, російську та світову літературу, зналися в мистецтві, вміли грати на багатьох музичних інструментах, мали «золоті руки» (все уміли робити самі). Вони часто виступали з лекціями та доповідями серед населення міста та району, сіяли в народі «мудре, добре, вічне».

Помітною та яскравою особистістю в Нікополі був Георгій Сергійович Шапошніков. Крім викладацької роботи в педтехнікумі, він очолював краєзнавчу роботу в місті та районі. До вивчення свого краю ним були залучені викладачі, студенти, вчителі, голови сільрад, агрономи, керівники підприємств. Виявлялись і вивчались природні багатства, корисні копалини, будівельний матеріал, флора та фауна регіону, історичні та культурні пам'ятники. Вивчалась господарська діяльність населення, промисловість, сільське господарство, культура, побут.
Г. С. Шапошніков організував декілька екскурсій з метою збору та вивчення етнографічних матеріалів. Швидко накопичувався цінний матеріал у вигляді колекції, фотографій, статистичних таблиць, зразків промислової продукції, колекцій сільськогосподарсь¬ких культур, побутових предметів. На базі цих матеріалів восени 1929 року була проведена перша Нікопольська краєзнавча виставка на території педтехнікуму. На подвір'ї розмістили різноманітну сільськогосподарську техніку: трактор (один), плуги, борони, культиватори, сіялки, віялки. У приміщенні технікуму експонувалися промислові вироби, колекції сільгоспкультур, діаграми, фотографії, таблиці росту грамотності населення, шкіл, лікарень, бібліотек, клубів, хат-читалень, предмети побуту. В організації виставки брав участь колектив педтехнікуму. Студенти чергували біля експозицій, давали пояснення, працювали екскурсоводами.
Виставка була відкрита декілька тижнів. Потім експонати передали до Нікопольського музею мистецтв, утвореного ще у 1919 році на базі художніх та культурних цінностей з Лукіївської економії поміщика Нечаєва (картини, скульптура, меблі, посуд, гобелени, бібліотека та ін.).
Незабаром Нікопольський райвиконком прийняв рішення організувати на базі матеріалів краєзнавчої виставки в педтехнікумі та експонатів музею мистецтв єдиний краєзнавчий музей, який би відображав життя нашого краю - Нікопольщини. Розташували музей у будинку купця Гусєва на розі вулиць Катеринославської та Купецької. Директором музею було призначено Г. С. Шапошнікова. За його пропозицією музею присвоїли ім'я М. В. Ломоносова. Невдовзі Нікопольський краєзнавчий музей став відомим на всю Україну. Біля витоків його утворення був Нікопольський педагогічний технікум.

У 1928/29 навчальному році при педтехнікумі почали роботу дворічні батрацькі підготовчі курси на правах робфаку. На ці курси приймали юнаків та дівчат з початковою освітою з числа наймитів, робітників з виробництва та демобілізованих з лав Червоної Армії. Для вступаючих обов'язковими були рекомендації партійних, комсомольських та профспілкових організацій, комітетів бідноти та державних органів. Це був «класовий підхід» до народної освіти. Слухачами батрацьких курсів були люди в основному дорослі. Вони складали бідняцько-пролетарське ядро колективу студентів і були, як правило, членами комуністичних, комсомольських і профспілкових організацій, осередків технікуму. Рівень знань у цієї категорії слухачів був дуже низьким. Після закінчення батрацьких курсів слухачів приймали на перший курс педтехнікуму без вступних іспитів. Пільгами користувалися ті, що закінчили профшколу або 7 класів трудової школи. Абітурієнти, які не мали такої освіти, здавали вступні іспити по програмі профшколи. У 20-х роках студентам педтехнікуму було від 17 до 20 років, а деякі були й старші. На всіх курсах половину студентів складали хлопці. Саме в цей період у Нікопольському педтехнікумі навчалися П. А. Гаврюк (майбутній поет, літератор, автор пісень «Дніпровські хвилі», «Щаслива Україна») та , М. Н. Нечипоренко (майбутній вчений, професор, доктор хімічних; наук, працював у Харківському хіміко-технологічному інституті).
Методичною основою викладання у 20-х роках був лабораторно-бригадний метод навчання. Академгрупа (25-30 студентів) поділялася на бригади по 5-6 чоловік. Аудиторії закріплялися за групами. Кожна бригада сиділа за окремим великим столом. Чергові студенти приносили на заняття необхідні за планом і темою уроку підручники, посібники, навчальне обладнання.

Пізніше була організована кабінетна система навчання. Після вступної лекції викладача студенти побригадно, самостійно вивчали навчальний матеріал по підручниках, використовуючи додаткову літературу та наочні посібники. Викладач перебував в аудиторії, спостерігав за роботою кожної бригади та кожного студента, інструктував, консультував, відповідав на запитання. Навчання проводилось за розкладом. Тривалість академгодини була 50 хвилин, працювали спареними уроками при 5-10-хвилин-них перервах. Після вивчення теми викладач приймав звіти бригад, перевіряв виконання практичних завдань, робив висновки, зауваження, виставляв оцінки. Через деякий час бригадно-лабораторний метод був замінений лекціями та заліками, а пізніше перейшли на предметно-урочисту систему з семестровими, перевідними та випускними екзаменами.
При педтехнікумі працювала базова початкова зразкова школа, де студенти давали пробні уроки, проходили педагогічну практику. Розміщалася школа поряд з технікумом по вул. Микитинській, де зараз швейна майстерня.

Всі студенти, крім місцевих, жили в гуртожитках, так званих «побутових комунах», зі спільним харчуванням та самообслуговуванням.
Головою профкому, який захищав інтереси студентів, була в цей час Зінаїда Горбунова - студентка ПІ курсу.
За результатами І півріччя 1949/50 навчального року 218 студентів з 467 склали екзамени на «4» та «5». Повну успішність мали 369 студентів. Це були хороші показники. У той час в учнівської молоді була велика тяга до знань, студенти старанно й свідомо навчалися, оволодівали науками. Про завищення оцінок не могло бути й мови. Викладачі були суворі, вимогливі, але й доброзичливі. У березні 1950 року Міністерство освіти нагородило Знаками «Відмінник народної освіти УРСР» І. А. Клепакова, Ф. Р. Дроня, П. Ю. Фільтерштейн, С. В. Матю-шенка, Я. Ю. Кацовича, М. М. Яременка, А. Ю. Ковальчука, О. А. Андрющенко (вчительку базової школи). Це були перші післявоєнні трудові нагороди. Відбувся перший випуск IV курсів. 58 випускників одержали дипломи. Л. Кисельова, І. Антонюк, Ф. Таран, М. Литвиненко, О. Рязанова- з відзнакою. 81 чол. закінчили заочне відділення педучилища: Г. М. Герасимова з відзнакою. У 1950 році 338 студентів одержували стипендію, 10 - підвищену. Директору педучилища надано було право заохочувати студентів грошовими преміями за успішне навчання, відмінну поведінку, активну громадську роботу. В першому наказі про преміювання студентів значаться прізвища: О. Обдимко (150 крб.), Приходженко (160), Андрющенко (180), Сьомка (180).
У педучилищі видавався рукописний журнал, в якому розпові¬далося про навчання та життя студентів, про педпрактику, про фізкультурні змагання. Авторами статей та оповідань були студенти та викладачі.
У 1950/51 навчальному році в педучилищі навчалося близько 500 студентів (16 груп на стаціонарі). Працювали навчальні кабінети української та російської мови та літератури, педагогіки, історії та географії, фізики, математики, природознавства. У дворі училища були сплановані дослідні ділянки, на яких вирощувалися різні сільгоспкультури, проводилися дослідження, фенологічні спостереження, складали календарі погоди. З природознавства та географії проводилися практичні роботи на місцевості, екскурсії на промис¬лові підприємства, у колгоспи, плавні та в поле.
Минуло всього п'ять років після закінчення війни. Життя лю¬дей поступово входило в нормальне русло. Студенти та викладачі стали краще одягатися, зникла проблема харчування, налагодилися житлово-побутові умови.
У січні 1951 року на сесії міської Ради І. А. Клепакова обрали головою виконавчого комітету Нікопольської міської Ради депутатів трудящих (на цій посаді він працював 8 років, а потім знову зайняв пост директора педучилища). Замість І. А. Клепакова директором педучилища був призначений Ф. Р. Дронь, а заступником з учбової частини став К. М. Вірт, демобілізований офіцер Радянської Армії, колишній працівник Дніпропетровського облвно. 18 березня 1951 року було ліквідовано заочне відділення Нікопольського педучилища. Увесь контингент заочників було переведено до Дніпропетровського педучилища.

У 1951 році Міністерство освіти України доручило Нікопольському педучилищу підготувати підручник з української мови для IV класу шкіл з російською мовою навчання. Для виконання цієї відповідальної роботи утворили авторську бригаду в складі: О. А. Кущ, В.Д. Садовський, М. А. Білецька, М. М. Яременко, А. А. Задирако, Є. І. Царапкін, Р. Ю. Дреєр та вчителька базової школи О. А. Андрющенко. Велику допомогу авторському колективу в роботі над створенням підручника надав увесь колектив викладачів педучилища та всі вчителі базової початкової школи. Два роки роботи успішно завершилися. Восени 1953 року підручник був виданий видавництвом «Радянська школа». З виходом нових програм з української мови виникла проблема в нових підручниках. Скласти новий підручник з української мови для IV класу МО УРСР доручило М. А. Білецькій, О. А. Кущу, В. Д. Садовському. Завдання було виконано. За цим підручником учні навчалися аж до переходу початкових класів на трирічне навчання.
У 1960 році вийшов з друку підручник з української мови для III класу російських шкіл. Автори - М. А. Білецька, О. А. Кущ. Цей підручник витримав вісім видань. Випускники НПУ стали майстрами спорту: Володимир Синякін -бокс СК «Трубник» ПТЗ, 1979 рік; Ірина Єсаулова- вітрильний спорт СК «Трубник» ПТЗ, 1989 рік; Руслан Ковтун - боротьба самбо СК «Електрометалург», 1997 рік.
Успіхи в спорті студентів педучилища були результатом копіткої роботи викладачів фізкультури різних років: С. В. Матюшенко, Н. Ф. Дронь, О. М. Медовщикова, В. П. Бабіча, В. 1. Тараненка.
У педучилищі були створені належні умови для занять спортом: відповідна матеріальна база, висококваліфіковані кадри викладачів-відмінник народної освіти України А. В. Зінченко, суддя Республіканської категорії з волейболу О. В. Биковський, спортивний суддя з волейболу Республіканської, Всесоюзної Національної категорії, арбітр чемпіонатів серед команд майстрів вищої ліги та міжнародних змагань на рівні Кубка Президента України В. Є. Бенько.

ПЕРІОД ПЕРЕБУДОВИ ТА РИНКОВИХ РЕФОРМ

Останні 15 років XX століття, починаючи з пріснопам'ятної «перебудови» (1985) М. С. Горбачова, ознаменувалися величезними за своїми масштабами катаклізмами. 24 серпня 1991 року Україна ого¬лосила про свою незалежність, що було підтверджено Всенародним референдумом 1 грудня 1991 року. У цей же день першим Президентом України було обрано Леоніда Макаровича Кравчука.
У грудні 1991 року розвалився Союз Радянських Соціалістичних Республік. Потерпіла крах КПРС та її комуністична ідеологія. Було ліквідовано табір соціалізму.
10 липня 1994 року другим Президентом України було обрано Леоніда Даниловича Кучму.
Становлення самостійної України супроводжувалося дуже болючими для людей України економічними та фінансовими потрясіннями, деформацією моралі та етичних норм. Економіка України розладнана, розкрадена, розхристана опинилася в глибокій кризі. Зу¬пинялися підприємства. Рівень виробництва у промисловості та сільському господарстві упав до критичного стану. З'явилася величезна кількість імпортних промислових товарів і харчових продуктів, часто неякісних, шкідливих для здоров'я людей, за дуже дорогими цінами, які не відповідали рівню зарплати. По споживанню на душу населення Україна опинилася на 74-му місці у світі. У тяжкому матеріальному становищі опинилася більша частина населення України. Невелика кількість людей збагачувалась із неймовірною швидкістю. Крадіжка, шахрайство, хабарництво, грабунок, розбійництво перетворилися в такий же законний спосіб добування грошей, як добросовісний труд на виробництві.
Ілюзії, народжені гласністю, перебудовою, демократією, швидко зникали. Розчарування, розгубленість, гіркота, біль та гнів охопили людей. Звичайно, ніхто не відчував ностальгії за чергами, порожніми прилавками в магазинах, відсутністю свобод. Але мільйони людей оцінили, ЩО ВОНИ ВТРАТИЛИ: гарантовану зарплату, вклади в ощадних касах, низьку квартплату, безкоштовну освіту та медичне обслуговування, дешеві дитячі садки, ясла, літні табори відпочинку, санаторне лікування, громадський транспорт.
Держава практично відмовилась від фінансування народної освіти охорони здоров'я, культури, житлового будівництва. БУЛА ЗРУЙНОВАНА СОЦІАЛЬНА АТМОСФЕРА. Демографічна ситуація, стан здоров'я населення України катастрофічно погіршувалися, що спричинило різке зменшення чисельності населення України. Приріст населення став негативним (від'ємним): у 1992 році склав мінус 2%, а у 1995 - досяг жахливих мінус 5,8%. Населення України у 1992 році скоротилося на 97,8 тис. чоловік, а у 1995 - на 274 тис. громадян. Ця страшна тенденція зростає. Кількість померлих значно перебільшує кількість народжених. Отже, під загрозу поставлене саме існування народу України, хоча не було ні війни, ні чуми, ні якихось інших природних катастроф. У лікарнях перестали лікувати хворих, годувати їх, доглядати. Поступаючи на лікування, хворий зобов'язаний принести з собою ліки, вату, бинти, шприци, крапельницю, лейкопластир, мило.
Традиційними стали загальноучилищні культурно-виховні заходи: «Оглядини», «Новорічний вертеп», «Студентська весна», «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», «Весняні сміховини», «Дзвони Чорнобиля», «Клуб веселих і кмітливих», тематичні святкові програми. І «Хто краще знає рідну мову?» - на таку тему в Нікополі вперше була проведена олімпіада з української мови серед педагогічних учи¬лищ південного регіону України. Три дні привітні господарі олімпіади - Нікопольське педучилище - приймали колег з Дніпропетровська, Запоріжжя, Жовтих Вод, Кременчука, Балти, Одеси, Ялти, Нового Буга. І всі три дні учасники олімпіади змагалися за право називатися «знавцями рідної мови».
Знання визначалися в три етапи: спочатку писали диктант, потім займалися спеціальною творчою роботою і, нарешті, виконували завдання зі стилістики, лексикології, граматики та фразеології рідної мови. Наше педучилище представляли третьокурсниці шкільного відділення Т. Демченко, Н. Бондаренко, К. Воловик. Готувала конкурсанток викладач Т Г. Кийдан. Місця розподілилися так: І - Запоріжжя, II - Дніпропетровськ, III - Нікополь. У культурній програмі олімпіади була зустріч з кобзарем М. Топчієм та його ученицею К. Нетес, виступ капели бандуристок «Нікопольчанка», хору духовної музики «Благовіст». На прощання кожний учасник олімпіади одержав подарунок - комплект книг із серії «Забуті імена на літературній карті України», а також сучасні політичну та економічну карти України (від МП «Дума» м. Орджонікідзе).
Про різноманітність і широку палітру інтересів студентів педучилища свідчить вечір пам'яті видатного українського вченого-археолога та поета Бориса Миколайовича Мозолевського (1936-1993). Більше 20 років Б. Мозолевський проводив розкопки старовинних могил у Нікопольському районі (всесвітньовідому Чортомлицьку, Товсту, Соболеву...), результати розкопок стали значним вкладом у визначення історії України. Про життєвий шлях Б. Мозолевського та про спільну роботу з ним розповідали працівники міського музею Л. Варивода, М. Жуковський, краєзнавці П. Богуш, П. Ганжа. Пісні на слова Б. Мозолевського виконав М. Топчій. Учасники вечора переглянули унікальний кінофільм про розкопки Соболевої мо¬гили у 1991 році (автор фільму А. Носенко).
У педучилищі стало традицією щорічно у квітні-травні проводити відкритий захист курсових робіт з педагогіки, психології, окремих методик з природознавства, математики, української мови, образотворчого мистецтва, трудового навчання та ін. Курсові роботи, які передують державним випускним екзаменам, готуються студентами з актуальної тематики, відзначаються дослідницькою направленістю, практичними та методичними рекомендаціями. Такі курсові роботи, як правило, використовують у своїй практичній роботі протягом багатьох років викладачі педучилища, вчителі шкіл, вихователі дошкільних закладів, студенти.


ПРО НАШИХ ВИПУСКНИКІВ
Гордістю та славою Нікопольського педагогічного училища завжди були і будуть його випускники.
З 1925 по 1998 рік (включно) ПНУ випустило:
вчителів початкових класів -11279;
вчителів праці - 2172;
вчителів музики - 148;
вихователів дошкільних дитячих закладів - 2154.
Всього -15753.

Стало традицією, що кращі випускники НПУ щорічно вступають до Криворізького педагогічного інституту. З 1990 року діяв комплекс «Нікопольське педучилище - Криворізький педінститут». Здібні, талановиті випускники педучилища зараховувалися на III курс педінституту без екзаменів і навчалися за спеціальною програмою підготовки фахівців початкової школи з додатковою кваліфікацією (народознавство, образотворче мистецтво, організатор виховної роботи). Колектив Криворізького педінституту завжди був задоволений підготовкою випускників Нікопольського педучилища, які показували хороші знання і не створювали ніяких проблем для інституту. Продовжували навчання, одержували вищу освіту в різних вузах країни близько 90% випускників педучилища.
Для всіх випускників ПЕДУЧИЛИЩЕ БУЛО СТАРТОВИМ МАЙДАНЧИКОМ У ЖИТТЯ. Переважна більшість наших випускників знайшли своє місце в житті, стали справжніми педагогами і вихователями дітей.

раскрутка сайта, поисковая оптимизация